Глава 1. Два шляхи входження в розумну молитву
Є два входи до священного сопричастя з Богом і розумної молитви, яку Святий Дух виточує в серці:
Перший — для діяльних подвижників, коли благодать діє через тривалий труд очищення серця, стриманість і посильне відсікання помислів.
Другий — споглядальний, коли благодать безпосередньо торкається серця через часте й смиренне прикликання імені Ісуса Христа, запалюючи дух Божественною любов’ю.
Глава 2. Безперестанне сіяння молитви від ранку до вечора
«Зранку, — повчає премудрий Соломон, — сій твоє насіння (тобто молитву), і ввечері не опускай руки своєї» (Екл. 11:6). Ісихаст повинен сидіти у своїй келії в мовчанні й терпеливо занурювати розум у серце, невпинно закликаючи: «Господи, Ісусе Христе, Сину Божий, помилуй мене грішного». Коли тіло втомлюється від сидіння, дозволяється встати або спертися, але ум не повинен полишати молитовної пильності.
Глава 3. Розсудливе стримування дихання під час молитви
Святі отці радять під час молитви злегка стримувати дихання, аби розум не розсіювався разом із частим диханням повітря. Як повчав авва Ісая Самітник, слід тримати розум усередині й не давати йому блукати в зовнішніх речах, зосереджуючи всю увагу в серці біля слів імені Ісусового.
Глава 4. Помірність у псалмоспіві для безмовника
«Потрудившись у молитві, — каже преподобний Іоан Ліствичник, — встань, заспівай небагато псалмів і знову повертайся до своєї внутрішньої праці». Для того, хто перебуває у священній ісихії, розумна молитва є головним ділом, тоді як довгий і гучний псалмоспів може розсіяти зібраність розуму.
Глава 5. Різні міри правила псалмоспіву
Один з отців навчав співати багато, інший — мало, а третій — зовсім полишати спів, зосереджуючись виключно на молитві Ісусовій. Кожен повинен обирати міру відповідно до свого духовного віку й сили благодаті: новоначальним потрібен псалмоспів для підбадьорення духу й боротьби зі сном; досвідченим же достатньо внутрішньої молитви.
Глава 6. Марність молитви без уваги серця
Яка користь людині промовляти тисячі слів устами, якщо її розум літає по всьому світу? Хто молиться неуважно, той однією рукою будує, а іншою розвалює. Краще сказати п’ять слів розумом у серці, ніж тисячі слів без розуміння й сокрушення.
Глава 7. Перевага поміркованого правила
Прекрасно чинять ті, що дотримуються золотої середини й помірності у псалмоспіві, не переобтяжуючи розум зайвими словами, але й не впадаючи в лінощі. Помірність оберігає безмовника від смутку, зневіри (акедії) та марнославства.
Глава 8. Стан тих, кого молитва сподобляє споглядання
Ті подвижники, в яких молитва Ісусова стала саморухомою й безперервною через благодать Духа, справедливо залишають псалмоспів під час молитовного сходження, бо їхній розум уже не потребує слів, перебуваючи в живому сопричасті з Богом.
Глава 9. Досвідне чергування безмовності, читання та молитви
З власного досвіду скажу: коли перебуваєш у безмовності вдень чи вночі, найбільше присвячуй час молитві Ісусовій. Коли ж нападе зневіра чи втома, візьми святоотцівську книгу або піднімися на короткий псалмоспів, а відтак зі свіжими силами знову повертайся до сердечної молитви.
Глава 10. Твереза пересторога проти бісівських видінь і світла
Пильнуй з усією обачністю, Божий подвижнику: якщо під час молитви побачиш якесь чуттєве світло, вогонь, образ Христа, ангела чи будь-якого святого — нізащо не приймай його і не вір йому! Закрий свій розум у серці й тримайся тільки покаянного волання до Спасителя, бо біси часто перетворюються на «ангелів світла», щоб уловити гордовитого мрійника.
Глава 11. Вибір духовного читання для діяльних і споглядальних
«Коли ти проходиш діяльний подвиг, — навчає Ліствичник, — читай писання про діяння, покаяння й чесноти». Не кидайся передчасно на книги про найвище споглядання й таємниці майбутнього віку, поки серце не очищене від пристрастей, аби не породити в собі фальшивого мудрування.
Глава 12. Постійне випробування намірів серця
Завжди ретельно перевіряй, куди схиляється твоя воля: чи справді ти шукаєш Єдиного Бога й спасіння душі, чи потай прагнеш похвали від людей, слави подвижника або духовних утіх заради власного самолюбства.
Глава 13. Чотири стовпи чернечого поступу
Жоден чернець і безмовник не досягне успіху без чотирьох чеснот: щирого посту, стриманості, чування й незламного терпіння скорбот. Вони є основою, на якій благодать зводить дім безпристрасності.
Глава 14. Необхідність трудів і тілесного болю в діяльному подвигу
Духовне народження не буває безболісним. Як жінка терпить муки народження дитини, так і серце подвижника повинно пройти через тілесні труди, поклони, сльози й стиснення, аби народити дух спасіння. Без подвижницького болю й поту ніхто не здобуде істинної благодаті.
Глава 15. Небезпека самочинства та потреба досвідченого наставника
Неможливо людині навчитися духовної боротьби та ісихії виключно за власним міркуванням чи лише з книг. Той, хто не має духоносного старця й діє самочинно, легко впадає в зарозумілість і сіті ворожі. Якщо ж немає наставника поруч, належить із великим смиренням перевіряти кожен свій крок за Священним Писанням і писаннями святих отців.