Глава 1. Внутрішня невидима брань як тяжча за чуттєву битву
Є в нас мислена битва, тяжча за чуттєву, тому подобає вершителю благочестя йти і мислено прямувати до наміру, щоб досконало нагромаджувати пам’ять про Бога в серці, як перли чи коштовне каміння. Подобає все залишити, зневажити і тіло, і теперішнє життя, щоб мати в серці тільки Бога. “Достатньо-бо, – каже божественний Золотоустий, – розумного боговидіння, щоб погубити лукавих супостатів” (В Маргариті, арк. 504).
Глава 2. Вибір духовного озброєння з Божественного Писання для мисленого подвигу
Ті, що мислено чинять подвиг, мають всіма силами вибирати із Божественних Писань, що сказано про духовне діяння, і прикладати до ума, як цілющі пластирі. Зі самого ранку треба з пильною пам’яттю про Бога і безперестанною в душі молитвою до Ісуса Христа мужньо й твердо стояти на воротах серця і вбивати мисленою сторожею всіх грішних землі, а захопленням і тривалою вірною пам’яттю про Бога відтинати голови сильних і початки войовничих помислів. Адже знаємо, що в мислених подвигах є якесь божественне діяння і чин. І так подобає чинити тим, що роблять зусилля над собою, аж до часу трапези. А потім, подякувавши Господеві, котрий тільки заради чоловіколюб’я щедро насичує нас стравами і духовно, і тілесно, подобає втомлювати себе пам’яттю про смерть і повчанням, а наступного дня знову пильно сповняти ранішнє діло. Чинячи так повсякдень, ледве уникнемо в Господі сітей мисленого ворога. Коли це діяння утвердиться в нас, воно породить три чесноти: віру, надію, любов. Віра воістину надихає нас боятися Бога, надія, оминаючи рабський страх, єднає людину з Божою любов’ю. Сказано-бо, що надія не засоромить, бо знає, як породжується подвійна любов, на яку спираються закон і пророки. А хто причащається любові, той сповняє Божий закон, тому любов ніколи не відпадає: ні в цьому віці, ні в будучому.
Глава 3. Рідкісність тих, хто безмовствує умом і береже серце
Дуже рідко можна знайти таких, що безмовствують умом. Їхньою справою є тільки те, що вони умудряються наблизити до себе божественну благодать і радість із цього. Коли хочемо проходити любомудрість у Христі, себто оте розумне діяння в береженні ума і тверезінні, почнімо цей шлях зі стриманості від багатьох страв, встановивши за своїми силами міру в їжі і напоях. Тверезіння називають правою дорогою, що веде до Царства, – і до того, що всередині нас, і в будуче. А розумне діяння, оскільки воно будує і вибілює звичаї ума, і переводить ум від пристрасності до безпристрасності, уподібнюється до світлого віконця, до якого нахиляється Бог і через нього являється уму.
Глава 4. Нерозривний союз смирення, пам’яті про Бога, тверезіння та молитви
Де смирення і пам’ять про Бога складається із тверезіння та уважності і проти ворогів часто здіймається молитва, там і є місце Боже, або небо в серці, в якому боїться затриматися бісівський полк, бо на тому місці пробуває Бог.
Глава 5. Згубність багатослів’я та нестриманого язика для внутрішнього миру
Нема нічого клопітливішого за многослів’я і лютішого за нестримний язик, і ніщо не може більше поруйнувати стан душі. Те, що ми повсякдень будуємо, вони руйнують, і те, що тяжкою працею збираємо, душа через язик знову розгублює. Що є гірше від цього нестримного зла? Слід обмежити його, пригнітити і навіть змусити, щоб язик служив тільки потребі. Хто може описати всю душевну марноту, яка буває від язика?
Глава 6. Розумне мовчання уст як перші ворота до мисленого Єрусалиму
Перші двері, що ведуть до мисленого Єрусалиму, до уважності ума – це розумне мовчання уст, навіть коли ум ще не безмовствує. Другі – помірна стриманість у стравах і напоях. Треті – безперестанна пам’ять про смерть, котра очищує ум і тіло. Побачивши колись красу цієї чесноти, я був уражений духом і, захопившись нею, полюбив її і зажадав мати її собі за супутницю життя, бо полонила мене її чарівність і краса, повна смирення, сокрушення та сліз, і сором’язливого страху Божого, і спомину вічної геєни.
Глава 7. Таємна війна безтілесних духів проти невидимої душі через помисли
Є така битва, коли лукаві духи потай воюють із душею через помисли. Сама-бо невидима, душа отримала від природи невидимих духів собі за ворогів. Вони завжди чинять їй усяке зло. Як із видимими ворогами треба боротися зброєю, так і проти бісівських помислів подобає озброюватися уважністю серця і молитвою Ісусовою.
Глава 8. Стриманість від спокус п’яти почуттів та береження сердечної чистоти
Коли звикнемо до стриманості та втечі від зол, що находять на нас, витворені п’ятьма почуттями, зможемо зберігати свій ум безмовним від лукавих помислів. Якщо ж п’ять почуттів не будуть утримуватися, ум осквернятиметься і потьмарюватиметься.
Глава 9. Щоденне предстояння перед Богом у покаянні за пророком Осією
Повсякдень подобає чинити себе таким, яким належить стати перед Богом. Говорить-бо пророк Осія: “Звернися до Бога твого, бережи милосердя й справедливість і уповай завжди на Бога твого” (Ос. 12:7). Так і ми повинні чинити кожного дня, відновлюючи покаяння.
Глава 10. Уникнення недоречних бесід і пустослів’я
Невчасні бесіди породжують у слухачів або ненависть до нас, або докори й глум тих, хто слухає. Якщо ж хтось хоче говорити на користь душі, нехай говорить коротко, смиренно і з пошаною до слухачів.
Глава 11. Корінне викорінення гріха заради здобуття Божественного Царства
Хто очищає своє серце і заради Господа з корінням вириває гріх, і трудиться задля божественного Царства, той сподобиться великих дарів Святого Духа і ввійде в радість Господа свого.
Глава 12. Загальна стриманість подвижника для збереження розумної пильності
Каже апостол, що той, хто подвизається, “стримується від усього” (1 Кор. 9:25), бо неможливо інакше зберегти чистоту ума і серця, як тільки стриманістю в усьому: в їжі, питті, сні, бесідах і почуттях.
Глава 13. Необхідність глибокого смирення перед Богом і перед людьми
Багато смирення потрібно нам, що дбаємо про береження ума заради Господа; найперше перед Богом, а потім перед людьми. Смирення розбиває всі бісівські сіті і приваблює до душі Божу благодать.
Глава 14. Прийняття викриття та докорів як спасенних духовних ліків
Не відмовляйся через самолюбство від цього спасенного лікування душі. Бо інакше ти – не Христовий учень. Приймай викриття з вдячністю, бо воно виявляє приховані недуги душі і веде до зцілення.
Глава 15. Засторога Спасителя проти обтяження серця обжерливістю та житейськими клопотами
“Зважайте на самих себе, – каже Спаситель, – щоб часом серця ваші не обтяжилися обжирством, пияцтвом та життєвими клопотами, і щоб день той не впав на вас зненацька” (Лк. 21:34).
Глава 16. Протистояння сатани Божественним заповідям і трьом силам душі
Сатана перечить Богові, щоб не сталася воля Божа, себто Божі заповіді. Він воює проти трьох сил душі: проти пожадальної сили – через плотські спокуси, проти гнівної – через роздратування й злопам’ятство, а проти розумної – через гордість і єресі.
Глава 17. Очищення пожадальної сили душі від пристрасних поглядів
Що ж божественна заповідь наказує пожадальній силі? “Хто дивиться на жінку з пожаданням, той уже вчинив перелюб з нею в серці своїм” (Мф. 5:28). Отож, очищаймо очі ума від пристрасних уявлень.
Глава 18. Очищення словесної сили душі від клятв і марних слів
Яка ж є заповідь щодо словесної сили? “А я кажу вам, не клястися зовсім… Хай буде слово ваше: «так, так», «ні, ні», а що більше від цього, те від лукавого” (Мф. 5:34, 37).
Глава 19. Звільнення душі від бісівських пут через сповідання гріхів
Коли духи лукавства оточать і обнесуть душу стіною і зв’яжуть путами мороку, то не можна інакше розірвати ці пута, як тільки щирим сповіданням помислів і гріхів перед духовним отцем та прикликанням імені Ісуса Христа.
Глава 20. Міцне тримання за Христа проти ворожих спроб викрасти Його з душі
Тримаймося міцно за Христа, бо багато є таких, що силкуються забрати Його із душі. Тому повсякчас кличмо: “Господи, Ісусе Христе, Сину Божий, помилуй мене”, щоб Христос перебував у нас, а ми в Ньому.
Глава 21. Безперестанна пам’ять про смерть як надійний викуп за життя
Хто дає добрий викуп за своє життя і повсякчас думає й пам’ятає про смерть і премудро цією пам’яттю наставляє свій ум, той осягне велику чистоту і безпристрасність.
Глава 22. Солодка пам’ять про Ісуса та праведний гнів проти пристрастей
Солодка пам’ять про Бога, себто про Ісуса, із сердечним гнівом та спасенною гіркотою руйнує всі бісівські підступи, облудні помисли і мріяння.
Глава 23. Постійна охорона дзеркала серця від потьмарення
Оберігаючи наше серце на всяк час і мить, вбережемо його від помислів, що потьмарюють душевне дзеркало, в якому покликаний відображатися і накреслюватися образ Христа – Премудрості й Сили Божої.
Глава 24. Тверезіння як просвітлення совісті Божественним світлом
Отож тверезіння очищує совість так, щоб вона аж світилася. Коли совість так очиститься, вона виганяє всяку темряву із серця, як сонце проганяє нічну пітьму.
Глава 25. Спрямування гніву виключно проти бісівських помислів
Подобає нам озброювати гнів тільки проти бісів, що ворогують і яряться помислами проти нашої душі, а не проти ближніх.
Глава 26. Негайний опір прилогу та заклик до Христа на допомогу
Вельми пильно бережи свій ум. Коли розрізниш помисел, заперечуй йому і відразу прикликай Христа Спасителя, щоб розсіяв його.
Глава 27. Пильна уважність серця та молитва як щоденне світле діяння
Живімо з якнайбільшою уважністю серця у душевному відчутті. Уважність-бо й молитва повсякдень сповняють душу благодатною радістю і миром.
Глава 28. Тілесні подвиги як основа для зростання духовного колосся
Не відмовляймося від трудів та тілесних подвигів; із землі-бо виростає пшениця, а з тілесних трудів і посту виростає духовна радість і чистота серця.
Глава 29. Вогонь подвигу: від диму тілесних трудів до чистого світла споглядання
Коли дерево горить, дим від нього виїдає людям очі, зате потім вони бачать світло і зігріваються теплом. Так і на початку подвигу тілесні труди здаються гіркими, але потім вони породжують Божественне світло й теплоту любові.
Глава 30. Підступи ворога проти душі, створеної на образ Божий
Наш ворог звик по-всякому непокоїти наш ум, бо хоче, щоб ми, сотворені на образ Божий, осквернили цей образ нечистими помислами й похотями. Але ми через тверезіння відновлюємо його чистоту.
Глава 31. Досвід апостола Павла про внутрішню брань плоті й духу
Блаженний апостол, вибрана посудина, що говорить у Христі, маючи великий досвід внутрішньої, невидимої битви, писав: “Бачу інший закон у моїх членах, що воює проти закону мого ума і поневолює мене законові гріха” (Рим. 7:23).
Глава 32. Зарозумілість ума без самодокоряння та необхідність смирення
Розум звик якось пишатися, вважаючи себе вищим за інших, коли нема в ньому докорів собі та смирення. Тому завжди зважаймо на свою неміч і приписуймо все добро Богові.
Глава 33. Залежність зовнішньої чистоти тіла від внутрішньої чистоти думок
Неможливо зовнішній людині бути чистою від гріхів, коли вона віддає себе на поталу пристрасним помислам усередині. Чистота тіла народжується від чистоти серця.
Глава 34. П’ять ступенів розвитку гріха: прилог, змішання, згода, полон і пристрасть
Спочатку йде прилог, потім – змішування, потім з’єднання, потім полонення, також пристрасть, що укріпилася завдяки частому повторенню й звичці. Ось поле битви, що постає у нас, в якій треба здобути перемогу; так її описували і святі отці.
Глава 35. Сутність прилогу як простого образу та його безпечність без згоди
Прилог, кажуть, – це простий помисел або уявлення про якусь річ, що допіру зродилося в серці і стало перед умом. Змішування – це розмова, пристрасна або безпристрасна, з цим уявленням. З’єднання – схильність душі до цього уявлення і насолодження ним. Полонення – насильне й мимовільне відведення серця, що триває довго, і згубне змішування нашого благого стану з тим уявленням. А власне пристрасть – це те, що надовго оселяється в душі з пристрасністю до чогось. З цього всього в першому нема гріха, у другому – не завжди, у третьому – залежно від стану подвижника, а битва стає причиною вінців чи мук.
Глава 36. Розрізнення полону під час молитви та поза молитвою
Полонення буває різне: одне під час молитви, а інше – не під час молитви. А пристрасть безсумнівно підпадає або під покаяння такої ж сили, або під будучу муку. Хто опирається першому, себто прилогу, або безпристрасно думає про нього, той одним махом відтинає все стидке. У такій брані лукавих бісів проти іноків і не іноків бувають і перемоги, і поразки. Переможці здобувають вінці, а ті, що согрішили й не покаялися, зазнають мук. Тож чинімо подвиг мислено проти них, щоб не перевести нам їхні лукаві поради в гріховні чуттєві діла. Відтинаючи від серця гріх, віднайдемо Царство Боже, що всередині нас, і таким вельми добрим діянням назавжди збережемо чистоту свого серця й умиління до Бога.
Глава 37. Таємне обкрадання ума бісами через приховані пристрасті
Багато ченців дбають про зовнішнє діяння, але не знають про внутрішню невидиму боротьбу в умі. Вони вважають за падіння лише вчинені на ділі гріхи, не помічаючи душевних поразок у помислах. Але для тих, хто прагне очищення серця, відкривається вищий подвиг священного тверезіння і внутрішнього миру у Христі.
Глава 38. Благодатні плоди пам’яті про смерть: плач, стриманість і молитва
Істинна пам’ять про смерть містить у собі численні чесноти: вона породжує покаянний плач, спонукає до стриманості в усьому, є матір’ю чистої молитви й сліз, береже серце і дарує розсудливість уму. Через неї очищається серце від пристрасних помислів і сповняються Божественні заповіді.
Глава 39. Несподівані скорботи як випробування уважності та їх подолання
Несподівані випробування чи прикрості можуть розсіювати увагу подвижника і спонукати до суперечок. Тому належить повсякчас зберігати тверезіння і пильнувати серце від раптових спокус, шукаючи миру в Бозі.
Глава 40. Світла безпристрасність і мир у скорботах завдяки надії на Христа
Ніщо не зашкодить і не засмутить подвижника серед щоденних скорбот, якщо він пам’ятає апостольське слово, що всі охочі жити побожно у Христі Ісусі зазнають випробувань (2 Тим. 3:12). Господу нашому слава навіки віків. Амінь.