Розмова святого Григорія Синаїта з преподобним Максимом Капсокаливітом про благодать розумної молитви, Божественне світло й розрізнення істини від омани
Зустрів одного разу божественний Григорій Синаїт преподобного Максима Капсокаливіта на Святій Горі Афон і, розмовляючи з ним про духовне життя, запитав його:
— Благаю тебе, отче мій всечесний, скажи мені: чи зберігаєш ти в серці неперервну розумну молитву?
Преподобний Максим схилив голову, лагідно усміхнувся й відповів:
— Не втаю від тебе, чесний отче, того великого чуда, яке сотворила наді мною Пресвята Богородиця. З юності я мав велику віру й щиру любов до Владичиці нашої Богоматері та зі сльозами благав Її, аби Вона дарувала мені благодать внутрішньої сердечної молитви. Одного разу, коли я за звичаєм зі сльозами палко молився перед Її святою іконою в храмі, з благоговійним трепетом приступив поцілувати пречистий образ. І раптом я відчув невимовну благодатну теплоту, яка зійшла мені в груди й у саме серце. Ця теплота не обпалила мого нутра, але солодко оросила його, зворушила всю мою душу й наповнила її солодким розчуленням. Відтоді, отче, моє серце невпинно навчається внутрішньої молитви, а розум насолоджується пам’яттю про солодкого мого Ісуса та Богородицю. Від того часу ця молитва ніколи не вщухає в моєму серці. Прости мені, грішному.
Божественний Григорій запитав знову:
— Скажи мені, святий отче: коли ти твориш цю священну молитву «Господи, Ісусе Христе, Сину Божий, помилуй мене», чи відчуваєш ти зміну єства, духовне захоплення (екстаз) або інший високий плід Святого Духа?
Преподобний Максим відповів:
— Задля цього, отче, я й відходив у найглухіші пустельні місця та завжди прагнув безмовства, аби сподобитися рясніших плодів молитви — Божественної любові й захоплення розуму до Господа.
Тоді святий Григорій запитав:
— Благаю тебе, отче, відкрий мені: чи досяг ти того стану, про який говориш?
Божественний Максим знову з глибоким смиренням похилив голову й промовив:
— Дай мені трохи їжі, отче, і не розпитуй про високі речі, аби не впасти мені в гординю й оману.
Тоді мовив йому святий Григорій:
— О, якби ж і мені сподобитися впасти в таку блаженну «оману»! Але благаю тебе задля користі душевній: скажи мені виразно, коли під час молитви розум захоплюється до Бога, що саме бачить він духовними очима? І чи може серце в той час продовжувати вимовляти молитовні слова?
Святий Максим відповів:
— Зовсім не може! Коли під час молитви сходить благодать Святого Духа й полонить розум, усяка словесна молитва вщухає. Розум буває цілковито охоплений присутністю Духа Святого, втрачає власну діяльність і лише слідує за благодаттю, куди вона його веде: чи у високе споглядання невимовного Божественного Світла, чи в безмовну бесіду з Богом, чи в незбагненні таємниці прийдешнього віку. Утішитель Дух Святий подає кожному втіху за мірою очищення душі, як Сам благоволить. Це виразно бачимо у святих пророків та апостолів, які сподоблялися бачити небесні одкровення, хоч безумні люди насміхалися з них і вважали їх за п’яних чи зведених. Так пророк Ісая бачив Господа на високому престолі (Іс. 6:1), а святий первомученик Стефан споглядав відкриті небеса й Сина Людського праворуч Бога (Дії 7:56).
І нині раби Христові сподобляються подібних споглядань, хоч невіруючі називають це оманою. Дивуюся тим, хто не вірить у силу Святого Духа, про яку прорік пророк Іоїль: «Вирію від Духа Мого на всяку плоть» (Іоїл 2:28). Цю ж благодать Христос дає й даватиме Своїм вірним до кінця віку.
Коли благодать осіняє душу, вона відвертає людину від усього чуттєвого й матеріального та таємничо навчає того, чого людське око не бачило й вухо не чуло (1 Кор. 2:9). Щоб зрозуміти, як це відбувається, уяви віск: поки віск холодний і лежить далеко від вогню, він твердий і сухий; коли ж його кинути у вогонь, він тане, проймається полум’ям, займається світлом і стає подібним до самого вогню. Так і людський розум: поки він далекий від Бога, він мислить за власними немічними людськими законами; коли ж він з’єднується з вогнем Божества і Святим Духом, то весь проймається Божественним Світлом, стає богоподібним, горить у полум’ї благодаті й уже не може мислити про ніщо земне чи пристрасне.
Тоді запитав преподобний Григорій:
— Але ж бувають фальшиві ознаки, якими ворог підробляє це споглядання? Як розрізнити благодать від бісівської омани?
Великий Максим відповів:
— Ознаки бісівської омани зовсім інші, ніж ознаки Божественної благодаті:
Коли наближається лукавий дух омани, він приносить у розум роздратування, жорстокість, затьмарення серця, страх, боязнь і гордовите самомилування. Погляд людини стає диким і блукаючим, тіло охоплює гарячкове тремтіння, перед очима з’являються примарні блискавиці або несправжнє, оманливе світло, розум стає шаленим і зухвалим, а язик готовий вимовляти недоречні й зарозумілі слова. Той, хто потрапив під владу омани, легко гнівається, вихваляється подвигами, позбавлений духу покаяння й смирення, і врешті-решт втрачає глузд і гине. Нехай же Господь визволить нас від цієї біди Своїм милосердям!
Ознаки ж істинної благодаті Святого Духа такі: коли приходить Святий Дух, Він збирає розсіяний розум воєдино, чинить його глибоко уважним, мирним і лагідним. Він оживляє в душі живу пам’ять про смерть, про власну гріховність і суд Божий; серце сповнюється розчуленням, а очі — тихими, солодкими сльозами. Чим ближче благодать підходить до людини, тим більше втихомирює її душу, спонукаючи споглядати спасительні Страсті Господа нашого Ісуса Христа і Його безмірне чоловіколюбство. Тоді розум занурюється у високі видіння:
По-перше, споглядає неосяжну творчу силу Божу, яка одним словом викликала весь світ із небуття до буття.
По-друге, споглядає премудрий Божественний Промисел, який утримує й керує всім творінням.
По-третє, благоговійно предстоїть перед незбагненною таємницею Пресвятої Трійці.
Тоді розум сповнюється небесним світлом, а серце стає тихим і виточує святі плоди Духа: любов, радість, мир, довготерпіння, лагідність, милосердя, віру й досконале Христове смирення (Гал. 5:22).
Почувши це, святий Григорій Синаїт сповнився великого благоговійного захоплення від мудрості преподобного Максима і прославив Бога, називаючи його не просто людиною, а справжнім земним ангелом.