Глава 1. Сім таїнств Христового життя всередині людської душі
Кожен, хто охрестився в Христа, покликаний послідовно пройти у власному духовному досвіді всі спасительні етапи Христового життя:
- Зачаття — прийняття в серце завдатку Святого Духа.
- Різдво — початок діяльної духовної радості.
- Хрещення — очищувальна дія благодатного вогню Духа.
- Преображення — споглядання Божественного внутрішнього світла.
- Розп’яття — цілковите умертвіння для всіх пристрастей і світу.
- Погребіння — сокровенне сховання Божественної ревності в глибині серця.
- Воскресіння — життєдайне піднесення і оновлення душі.
- Вознесіння — екстатичне піднесення розуму до Бога.
Хто ще не відчув цих станів у власному серці, той залишається духовним немовлям, навіть якщо прикрашений сивиною і шанований усіма як великий подвижник.
Глава 2. Животворне умертвіння через терпіння страждань
Добровільне терпіння скорбот заради Христа дарує душі животворне умертвіння для гріха: співстраждаючи Спасителеві, ми з Ним і співпрославимося. Натомість потурання чуттєвим насолодам несе душі смертоносне омертвіння.
Глава 3. Користь випробувань і подяка Пресвятій Трійці
Страждати у Христі — означає з твердою вірою і миром приймати все, що стається з нами: несправедлива заздрість служить невинним для сплетення небесних вінців, а справедливі докори допомагають грішникам навернутися до покаяння. Слава Тобі, Боже наш, слава Тобі! Трійце Свята, слава Тобі за все!
Глава 4. Про пристрасну зміну: ланцюг падіння душі
Зневіра (акедія) — пристрасть важка й підступна: вона розслаблює тіло, а разом із тілом знесилює і душу. У розслабленому тілі прокидається сластолюбство; сластолюбство породжує похіть; похіть викликає розпалення плоті; розпалення збуджує уяву й пам’ять; уява приймає прилог; за прилогом настає сполучення думки з образом, далі — свідома згода серця і, врешті, сам гріховний вчинок.
Глава 5. Про благий намір: золота драбина духовного сходження
У всякому доброму ділі терпіння породжує мужність, мужність — бадьору пильність, пильність — самовладання, а самовладання приборкує тілесну нестриманість і гасить плотські похоті. Тоді в очищеному серці прокидається святе прагнення до Бога; прагнення народжує любов; любов — полум’яну ревність; ревність — сердечну теплоту; теплота — невсипуще трезвіння; трезвіння — чисту молитву; молитва — глибоку безмовність (ісихію); безмовність — духовне споглядання; споглядання відкриває таїнства Божі; таїнства вводять в істинне богослов’я; богослов’я увінчується досконалою любов’ю; плід досконалої любові — божественне смирення; плід смирення — блаженна безпристрасність; а з безпристрасності народжується духовна прозорливість і пророче ведення. У міру того, як у людині зростає чеснота, в ній поступово зникає і тане гріх.